• Уся сім’я разом – ідилія! Але, мабуть, не тоді коли родина змушена дотримуватися суворого карантину в режимі 24 на 7 в одному приміщенні. Заради збереження фізичного, випробуванню піддається психічне здоров’я.
• Тож, як пережити цей тривожний . Поради від психолога.Життя за розкладом

• Зарядка – так, піжамі – ні

Дуже важливі фізичні навантаження. В мережі інтернет чимало відео із заняттями, розрахованими на різний рівень фізичної підготовки. Вони допомагають боротися зі стресом. Зарядка, медитація – домашні клопоти можуть почекати пів години. Крім того необхідно дбати про свій зовнішній вигляд. Не переходьте на «піжамну форму», коли дистанційно працюєте – одягайтеся так, наче ви йдете на роботу.

• Фільтр на інформацію

Дуже важливо отримувати перевірену інформацію.Черпайте її тільки з перевірених джерел. Не довіряйте «експерту бабі Галі», яка чула, що хтось розповідав, що все дуже погано. Обмежте перегляд соцмереж, а ще краще, видаліть додатки зі смартфону, якщо вони заважають вам підтримувати спокій та рівновагу.

• Серіали в задоволення

Спільний перегляд улюбленого серіалу надасть відчуття стабільності та єдності родини. У мережі багато оптимістичних фільмів, які мають справжній терапевтичний ефект.

• Подзвоніть рідним

Підтримувати контакт із рідними наразі нескладно завдяки телефонам і месенджерам. Розмови з рідними і близькими допомагають зняти частину напруги. Не соромтеся попросити про допомогу, і будьте готові підтримати інших

Домашня конфліктологія

• Карантин – це лакмусовий папірець стосунків у сім’ї. Адже зараз усі конфлікти загострюються. До карантину всі члени сім’ї займалися своїми справами. Діти – в садочку і школі, батьки – на роботі. Тому нерідко з колегами по роботі часу проводилося навіть більше, ніж з партнером. Карантин змусив подружжя знову опинитися віч-на-віч в умовах обмеженого простору і побачити партнера з іншого боку. За таких умов не варто починати з’ясовувати стосунки – відкладіть це на пізніше. Будьте гнучкі та приймайте зважені рішення.    
• Карантин закінчиться

У наших силах зробити все, щоб зберегти психологічне здоров’я своє та своїх рідних.

Концепція превентивного виховання дітей і молоді. 

Суть, мета і завдання превентивного виховання. Функції превентивного виховання. Очікувані результати

Суть, мета і завдання превентивного виховання. Превентивне виховання - це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист.

Будучи детермінована об'єктивними і суб'єктивними факторами, превентивна діяльність є самостійним спеціалізованим видом загального педагогічного процесу, має свою мету, принципи, зміст, форми і методи та використовує елементи правоохоронної, правової, медико-оздоровчої роботи. Превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, освітнього, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання вживанню наркотичних речовин, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків. Воно є пріоритетним напрямом діяльності держави, всіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах особистості та суспільства.

Превентивна робота проводиться з усіма дітьми, починаючи від дошкільного періоду, з метою попередження відхилень у поведінці, особливо з тими, хто перебуває у несприятливих умовах виховання, характеризується негативною поведінкою, а також з тими, хто став на шлях асоціальної і протиправної поведінки. Превентивність має бути складовою будь-якої соціально-педагогічної дії, оскільки превентивний процес суттєво посилює позитивний потенціал суб'єктів взаємодії.

Мета превентивного виховання полягає у досягненні сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення. Вона може розглядатися поліаспектно.

Педагогічний аспект превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само актуалізацією, свідомим вибором моделей про соціальної поведінки.

Соціальний зміст передбачає об'єднання зусиль суб'єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів: нейтралізацію і поступове усунення детермінант, що викликають негативні прояви.

Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підходи до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково обґрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.

Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні правової культури.

• створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної й іншої діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;
• забезпечити соціально-психологічну діяльність, педагогічно зорієнтовану на протидію втягуванню дітей і молоді в негативні ситуації;
• надавати комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, які її потребують;
• забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;
• стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, навчанню з раннього віку навичкам охорони власного життя і здоров'я;
• сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів при підготовці спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів, соціальних працівників), батьків та ін., об'єднанню зусиль різних суб'єктів превентивної роботи.

• діти дошкільного віку, учні загальноосвітніх шкіл, ПТУ, середніх спеціальних навчальних закладів, студенти;
• неповнолітні, які перебувають на обліку (шкільному, кримінальному, наркологічному);
• неповнолітні, соціалізація яких відбувається під впливом негативних явищ (групи ризику);
• неповнолітні, які перебувають у закладах соціальної реабілітації місцях позбавлення волі або повернулися з них;

• неповнолітні, які не мають умов сімейного виховання й опіки (сироти; неповнолітні з алкоголе. нарко-залежних родин; діти, батьки яких перебувають у місцях позбавлення волі);

• молоді сім'ї, які потребують консультативної допомоги з догляду за дітьми; - сім'ї, які мають дітей з хибними проявами у поведінці;
• з наркозалежністю чи протиправними вчинками; - педагогічні колективи навчально-виховних, позашкільних культурно-освітніх і інших закладів;
• працівники служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції й інших правових установ, медичних закладів;
• працівники засобів масової інформації;
• трудові колективи, громадські, благодійні організації, релігійні конфесії;
• центри превентивного виховання.

Діагностично-прогностична функція полягає в аналітичній роботі зі з'ясування причин і умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їхнього розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.

Корекційно - реабілітаційна функція ставить за мету узгодження виховного процесу з реальними умовами соціалізації дитини і пов'язана із втручанням у негативну ситуацію її розвитку на рівні знань, емоцій, поведінки, використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

Освітньо-консультативна функція передбачає використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.

Організаційно-методична функція ставить за мету опрацювання і реалізацію міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних та медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо їі профілактики; відпрацювання медико-біологічних, соціально-педагогічних та психолого-педагогічних технологій на базі дошкільних, позашкільних закладів, шкіл, ПТУ, медичних та правоохоронних служб, установ реабілітації неповнолітніх та молоді.

Інтнегрaтивно - просвітницька функція передбачає збір, аналіз, адаптацію узагальнення та впровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду превентивної практики, інтеграцію у світовий превентивний процес у роботі з дітьми І молоддю.

• раннє, або первинне, превентивне виховання (соціально-педагогічна профілактика);
• вторинне превентивне виховання (превентивна допомога і корекція);
• третинне превентивне виховання (адаптація, реабілітація і ре соціалізація).

Соціально-педагогічна профілактика (первинна профілактика) – вид превентивної роботи, спрямований на здійснення освітньо-профілактичних заходів та інших педагогічних моделей впливу на особистість з метою попередження різних видів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилень. Вона ґрунтується на позитивній педагогічній діяльності, мета якої - своєчасне виявлення та виправлення несприятливих інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, у їхній поведінці, стані здоров'я. Соціально-педагогічна профілактика здійснюється за місцем проживання, навчання, оздоровлення та дозвілля неповнолітніх.

Зміст соціально-педагогічної профілактики: взаємодія у формуванні знань, умінь, установок та мотивів свідомого вибору про соціальних моделей поведінки; підготовка та розповсюдження превентивної інформації через друковану продукцію, засоби масової інформації, спілкування на рівні міжособистісних стосунків, інші форми соціально-педагогічної роботи; створення на базі Центру превентивного виховання умов для виявлення і підтримки соціальних ініціатив.

Превентивна допомога і корекція - вид психолого-педагогічної та медико-соціальної діяльності, що полягає у допомозі окремим категоріям групам ризику (зменшення шкоди, допомога з метою самодопомоги). Це передбачає психолого-педагогічний та соціально-терапевтичний вплив на особистість з тим, щоб вона сама навчилась допомагати собі, розв`язуючи багато чисельні проблеми, що провокують на деструктивну поведінку. На цьому рівні є доцільними:

• реалізація програм превентивного виховання з «групами ризику» із залученням державних, громадських, конфесійних організацій, волонтерів;
• патронажна робота з «групами ризику», неповнолітніми із дисфункціональних сімей по усуненню соціально-психологічних передумов деструктивної поведінки;
• організація різноманітних форм превентивної освіти за місцем проживання, проведення дозвілля, у зонах відпочинку.

Адаптація. реабілітація та ре соціалізація полягає в реконструкції соціокультурного оточення для різних категорій дітей і молоді, допомозі в спілкуванні, працевлаштуванні та навчанні з метою відновлення втрачених соціальних зв'язків або адаптації в соціальній життєдіяльності. Необхідними заходами такої роботи є:

• науково-методичне забезпечення превентивної соціально-терапевтичної роботи у створених притулках та інших спеціалізованих закладах;
• співпраця і науково-методична підтримка роботи центрів соціальної адаптації, анонімних наркологічних кабінетів, діагностично-консультативних центрів, служб «Телефонів довіри», інших закладів, до функцій яких входить вирішення проблем негативної поведінки дітей і молоді;
• науково-методичне сприяння організації і розвитку терапевтичних співтовариств взаємо підтримки неповнолітніх;
• адаптація і впровадження в систему превентивної роботи вітчизняного і світового досвіду соціальної адаптації та реабілітації.

• принцип комплексності забезпечує реалізацію концепції превентивного виховання у поєднанні з діяльністю інших суб'єктів профілактичної роботи;
• принцип системності передбачає узгодженість, послідовність і взаємозв'язок усіх рівнів профілактичної діяльності та погодження відомчих програм з програмами інших. суб'єктів цієї діяльності зі стратегічних питань;
• принцип науковості забезпечує науковість аналізу ситуацій, доцільність вибору форм, методів, прийомів реалізації програм фахівцями відповідних галузей знань;.
• принцип інтегрованості передбачає зближення і поглиблення взаємодії вітчизняних і зарубіжних превентивних програм;
• принцип мобільності дає можливість оперативно модифікувати завдання, форми і методи превентивного виховання залежно від умов і змінювати сфери впливу;
• принцип наступності означає розгортання превентивних програм з використанням набутого досвіду;
• принцип конкретності зумовлює включення до превентивних програм чітко сформульованих заходів, строків виконання, визначення відповідальних за їх реалізацію;

• принцип реалістичності передбачає соціальний зміст превентивного виховання, який полягає в оптимізації форм і методів, спрямованих на розвиток адаптаційних якостей цільових груп;

• принцип етичності забезпечує моральні основи превентивної діяльності, відображає її гуманний характер, опору на позитивний потенціал особистості, збереження конфіденційності, поваги та інших дійових умов взаємодії з цільовими групами превентивного виховання.

Створення в Україні пропонованої оптимальної структурної системи превентивного виховання сприятиме:

• активізації діяльності українських науковців, спеціалістів, консультантів, практичних працівників у дослідженні і вирішенні проблем превентивного виховання;
• залученню освітніх, медичних, соціальних та правоохоронних закладів до вирішення проблем попередження правопорушень і злочинності, координації зусиль суб'єктів превентивної діяльності;
• посиленню тенденції до зниження вживання наркотиків, алкоголю, тютюну, ВІЛ -інфікованості, формуванню у молодого покоління здорового способу життя;
• зміні установок і моделей поведінки неповнолітніх груп ризику;
• соціально-психологічній адаптації неповнолітніх, які мають життєві проблеми;
• збільшенню кількості волонтерів та осіб, які пройшли реабілітацію, для здійснення превентивної роботи.